Дві половини життя.

Ось я перед вами
Така, як я є.
Ось я перед вами
Чи треба вам це?
Та ні, я вже знаю,
Вам треба слова
Красиві, ліричні,
Без кривди, без зла.
А я так не знаю
Я правду пишу.
Вам треба лиш гроші,
Понти і красу.
Тому не виніть,
Якщо тут я одна,
А там, перед вами,
Є іншою я.
Бо краще вже в масці
Ховати життя,
Ніж душу відкрити
Злим вашим очам.
І знайте, тому
Ми й вмираєм самі!
Немає вже долі,
Немає душі...

Небо над Берліном.

Ви бачили фільм "Небо над Берліном"? Навряд чи, зараз таке вже не дивляться. А треба.

   Цікаво було б стати янголом, хоча б на декілька днів. Політати над світом, подивитися. Тоді б багато мрій здійснилося. Наприклад, можна побачити весь світ. При цьому не треба стояти в чергах, купувати білети, робити візи... Тебе ніхто не бачить, але ти бачиш все. Навіть більше, ніж треба.
   Ти бачиш людей такими, які вони є. Без прикрас. Бачиш їх брехню, сором, пустоту. Бачиш радість, щирість, кохання.
   Правда стає твоїм провідником. Суть життя тут, перед тобою.

Але... ти один.

Ні.

Ні, я не знаю, що  робити

Стою над прірвою у житі

Дивлюсь на знищені життя.

Хтось бачить світло, бачить квіти,

А в мене у очах лиш страх.

Волію більше я не жити,

Ніж тліти попелом невдах.

Бо краще кожен раз горіти,

Як фенікс – віддавать життя,

Ніж день у день в пітьмі сидіти

І бути схожим на сміття.

Воно жевріє довго й нудно

І залишає купку брухту,

Яка розсіється в повітрі

І не залишить ні сліда.