субота, 10 жовтня 2015 р.

Марсіанин. Найсмішніші моменти.


Була в кінотеатрі на фільмі "Марсіанин". Правда, перед тим прочитала книжку. На жаль, буду банальною, книга краща) 



Хоча, ефектна картинка, звична для американського кіно, була присутня. Побачити краєвиди Марса, звичайно, варто. Та і загалом фільм дійсно знятий по книжці, майже нічого не змінено, окрім деяких моментів (якого фіга поміняли кінцівку?!). Але, дуже багато гумору, в якому і є вся сіль твору, не використали. Тому картина, як на мене, вийшла сухуватою, навіть нудною місцями. Жарти звучали не природньо і їх було дуже мало.Тому радити йти в кіно на нього не буду. А от книжку прочитати варто. Щоб зацікавити, я виписала і переклала найепічніші моменти з книги, яких НЕ БУЛО у фільмі.

1. Ну, думаю я щось вигадаю. Або помру. В будь-якому випадку є і важливіші питання: я ніяк не змирюся з заміною Крісі на Сінді (в серіалі "Троє і компанія").

2. Вийде багато води, але я буду занадто мертвим, щоб це оцінити.

3. Якщо знайдете обвуглені частини Будинку, знайте: я в чомусь помилився.

4. Запис: 33 марсіанська доба

- Ну, нарешті, все йде як треба! Правду кажучи, все просто чудово. У мене з'явився реальний шанс вижити.

Запис: 37 марсіанська доба.

- Я в повній дупі, я помру!

5. Ви могли подумти, що після того, як я двічі майже себе не вбив, я на цьому зупинюся. Ні!

6. - Як це, Венк? - запитав директор НАСА. - Марк там застряг. Він думає, що він один, що ми його залишили. Як це діє на психіку? Хотів би я знати, про що він зараз думає.
Запис: 61 марсіанська доба
Марк. І як може Аквамен контролювати китів? Вони ж ссавці! Ідіотизм якийсь.

7. Використовуючи передові будівельні технології (скотч) я зліпив із них квадрат.

8. За моїми розрахунками, я в сотні кілометрів від "Марсопроходця". Формально він тепер називається так: "Станція пам'яті Карла Сагана". Але, при всій повазі до Карла, я, дідька лисого, можу назвати апарат як захочу. Я - король Марса!

9. Після налагодження зв'язку між НАСА і Марсом:
- Ніколи не був так схвильований простим "так"... ну, хіба тільки тої ночі після шкільного балу!

10. (це було у фільмі) Прошу слідкувати за мовою: все, що ти друкуєш, в прямому ефірі передається по всьому світу.
Марк: - Дивіться! Пара цицьок! (.Y.)

11. Впевнений, якщо десь з'явиться маленька дірочка, в НАСА пройдуть чотирьохгодинні дебати, після яких вони скажуть мені заліпити її скотчем.
...
Марк. "В ньому явно забилася одна з трубок. Пропоную розібрати регенератор на частини, перевірю всі трубки".
НАСА. (після п'ятигодинних роздумів) "Ні в якому разі! Ти все там зламаєш і загинеш."
Так що я розібрав його на частини.
...
Марк. Регенератор розібрав, знайшов проблему і все виправив.
НАСА. От гад!

12. Я збираюся вигадати нову одиницю виміру. Назвемо 1 кВт*ч/(м.с.) терміном... можна ж як завгодно... хм... Щось я туплю... а ну і фіг з ним! Назву її "пірат-ніндзя".

13. Завтра ввечері я потраплю на нові низи!
Хм. Дайте-но перефразую...
Завтра ввечері я опинюся на самому дні!
Ні, теж не дуже звучить...
Завтра вночі я потраплю в улюблений отвір Джованні Скіапареллі!
Гаразд, гаразд, Марк, досить займатися дрібницями.

14. До речі, на рахунок життєзабезпечення: коли клапани перекрилися, ровер переключився на внутрішні балони. Молодець, мій хороший! На тобі шоколадку.

15. Марк. Чому вони так довго не давали нам спілкуватися?
Йохансен. Психологи боялися особистих конфліктів.
М. Що? Всього лиш через те, що ви викинули мене на Богом забутій планеті без шансів вижити?
Й. Дуже смішно!
...
Йохансен. Коли ми тебе підберемо, я влаштую тобі дику, ніжну, любовну оргію. Готуй своє тіло, пупсик!
Йохансен. Це не я писала! Це все Мартінес! Я всього лиш відійшла на 10 секунд!
Марк. Люди, якби ж ви знали, як я за вами сумую!

16. Це дійсно правда. В космосі ніхто не почує, що ви верещите, як маленьке дівчисько.

17. Після того, як Марка врятували (він зламав декілька ребер і давно не приймав душ).
Ребра болять неймовірно, зір до сих пір не оговтався від дикого прискорення при взльоті. Я дуже голодний, і пройде ще 211 днів, перед тим, як я повернуся на Землю. До всього цього, від мене смердить гірше, ніж від старих спітнілих шкарпеток, на які "сходив" скунс.
Це найкращий день в моєму житті!

18. Після повернення на Землю.
- Ей, я вас знаю!
Якиийсь маленький хлопчик відірвався від мами.
- Ви Марк Уотні! - крикнув він - Ви побували на Марсі!
- Так, побував. І чудом повернувся додому.
-Я знаю! Це було круто! Містер Уотні, а якби ви могли знову потрапити на Марс - наприклад, була б нова програма, і вони б вас попросили... Ви б полетіли?
Уотні сердито подивився на нього.
- Якого дідька? Ти що, зовсім здурів?!

вівторок, 6 жовтня 2015 р.

Уес Андерсон






Обожнюю фільм "Готель Гранд Будапешт"! Думаю, що це просто знахідка для художників і дизайнерів. Неймовірно цільна картинка, яку ні з чим більше не переплутаєш. Плюс музика і тонкий гумор - ідеально)

От знайшла ще одну картину того ж самого режисера "Королівство повного місяця". Вона дивна, смішна, акторський склад - просто бомба! Таких фільмів зараз дуже мало. Рідко коли можна впізнати режисера по його фільмах, але це той самий випадок. 

Сам сюжет чого тільки вартий! Це оригінально, непередбачувано і весело) Подивіться, якщо любите гарну "картинку" і якщо дивилися "Готель Гранд Будапешт".

Книжки і дитинство.

Згадай моїх думок пробіли,
Що їх тобі я говорила
У тихій темряві нічній.

Там міст в Макондо загубився
І Санчо Панса в бій пробився
І скрипка з трубкою лежить.

Де Грегор Замза тихо плаче
Вмирать не хоче, а це значить –
Душа моя іще жива!

Том Соєр – мужній і розкутий
І Робінзон іще прикутий
До острова живих надій.

Загублені скарби шукають
І чорну мітку залишають
Пірати – мрійники морські.

Маленький принц троянду поливає
І Пітер Пен мене стрічає
Ми летимо в країну мрій.

Ніколи більше я не вернусь,
Лиш попрощаюсь і повернусь
У світ дорослих потрясінь

Допоки ще живі герої
Пригоди прагне серце моє
Дитинство оживе в душі

Зізнання.

Навіщо нам почуття, в яких ми не можемо зізнатися? 

Люди ж мають якийсь інстинкт самозбереження. І він мав би допомогти нам знаходити тих, хто нам дійсно підходить. Тоді чому ми просто не слухаємо цей інстинкт?


Чому ж буває, що люди подобаються одне одному і не зізнаються? Як два 
однойменні полюси магнітів, які бояться близькості. Хіба важко просто зізнатися? Але ж нам треба ще подумати про свою самооцінку, почуття... Туфта... Треба щось робити! Хіба самооцінка покращиться, якщо її постійно оберігати? Хіба щось зміниться, якщо ти будеш тихенько страждати у своєму куточку? Хіба ж те, що не вбиває фізично не робить нас сильнішими?

Страх паралізує... Ми не можемо промовити ні слова. Не можемо сказати, написати, показати поведінкою, адже его надзвичайно налякане: а що, якщо мене не полюблять, якщо відмовлять? І що тоді? Та нічого ж не трапиться! Ми не помремо, не захворіємо, ніхто не буде насміхатися - всі і так все розуміють.

Тоді чому ж так важко це зробити? Якісь гальма всередині нас... Адже вони можуть знищити все життя, зруйнувати мрію. Хіба ж самооцінка і почуття важливіші за щастя і мрії?