Дивно, як запахи, звуки, відчуття мають здатність переносити тебе у зовсім інше місце. 
   Сидиш зимою у своїй кімнаті, на вулиці мороз. Читаєш книжку, а в ній - запах літа. Ніжний дотик сонця, легкий вечірній вітерець з привідкритого вікна, крик дітей з вулиці. І ти ніби й знаєш, що все це неправда, адже сидиш тут, зимою, а на вулиці мороз і негода. Але на душі так тепло, ніби літо заглянуло на хвильку, щоб провідати, щоб нагадати про себе.
   Літо... Це те, заради чого варто жити. Осінь - занадто реалістична. Зима - без надії на краще. Весна - це революція, боротьба, пробудження. А літо ховає в собі найкраще - гармонію. Хіба є щось краще, ніж літній дощ, який, після кількох спекотних днів, здається рятуючим. Він ніби змиває спеку з душі, дає вільно дихати, дає надію. І все це в один день! Спочатку жар, як проблема, котра не має рішення. А потім всеочищуюча злива. Таке буває тільки літом.

У плеєрі: Океан Ельзи - Бодегіта.