Друг.

   Ви вірите в кохання з першого погляду? Я ні, бо знаю, що існує тільки дружба. Дружба, перевірена роками, відстанями, розставаннями. Буває дружба з першого погляду. В це я вірю. Це завжди приємно і неочікувано. Ти просто бачиш незнайому людину. Ти не знаєш її, а вона тебе. Ви не обов'язково одразу знаходите спільну мову, але відчуття, ніби у вас одна душа на двох.
   Шкода, що іноді ми помиляємося. Ідеалізуємо зовсім чужу нам істоту, дофантазовуємо неіснуючі риси характеру, а потім... А потім розчарування. Пустота. Бо ти вже пропустив через себе віру в можливість існування другої частини своєї душі. Ти змушуєш себе відчувати абсолютну відповідність ваших доль. І це не дає тобі спокійно думати і робити свою справу. Це роз'їдає тебе зсередини. Це неприємно, але пережити можна.
   І настає просвітлення. Воно приходить не після першого розчарування. Комусь доведеться багацько помилятися. А комусь взагалі не вистачить волі змиритися з розчаруванням і він все життя проведе з кимось чужим, не розуміючи того, що відбирає не тільки своє, але й чуже щастя. Та якщо все ж таки вистачить духу дійти до кінця, ти ніколи не пошкодуєш, бо "кожен фініш - це по суті старт". 
   Приходить розуміння самотності. Не те, яке проповідує інтернет: я інтроверт, у мене депресія і т.д. Це виправдання... Я й сама іноді їх використовувала, бо це дуже зручно.    Самдостатність - от що отримуєш замість чужої, ідеалізованої тобою людини. Приходить розуміння того, що ти особистість, а не натовп. Ти прийшов і підеш один. Не варто витрачати час на чужі мрії та ідеали. Бути собою - ось що варте боротьби.
   Будьте собі другом, а не ворогом.